Двовір'я як етно-національна особливість українського православ'я

Вперше термін двовір'я був ужитий в XI ст. Феодосієм Печерським для характеристики нового на той час явища — мирного поєднання обох вір (язичництва й християнського православ'я) у свідомості народу. Літописець писав: «Називаючись християнами, а по поганськи живучи» і пояснював далі: «Бо хіба се не поганськи ми живемо, якщо в стрічу віримо? Адже якщо хто зустріне чорноризця, або вепра-одинця, або свиню, то вертається,— а чи не по-по-ганському се є? Се ж по диявольському наущенню одні сеї приміти держаться, а другі і в чхання вірять, котре буває на здоров'я голові. Але цими і другими способами всякими диявол обманює, хитрощами переваблюючи нас од Бога: трубами, і скоморохами, і гуслями, і русаліями. Ми ж бачимо ігрища витолочені і людей безліч на них, як вони пхати стануть один одного, видовища діючи,— це бісом задумане діло,— а церкви стоять, і коли буває час молитви, то мало їх знаходиться в церкві».
Таке явище в науці було назване православно-язичницьмим синкретизом (у перекладі з гр.— поєднання). Двовір'я як форма компромісного існування протилежних світоглядних концепцій з'явилося вже в перші десятиліття після християнізації. Це цілком зрозуміло, адже ранні християни, заперечуючи й відкидаючи стару віру, все ж не могли створити для своїх теологічних концепцій ніякої іншої категоріальної системи, крім тої, що вже існувала в традиційній вірі. Отже, весь понятійний апарат був використаний і перенесений до християнства з старої віри, оскільки і наука, й філософія, і мистецтво все ще залишалися рідновірськими.
Обрядова практика рідної віри не зникла з прийняттям християнства ні серед народних мас, ні серед освіченого князівсько-боярського середовища. Ознаки рідновірської богослужби оживали в літургійних діях, у повсякденному житті, в священних жертвоприношеннях, в застосуванні ладану, кадила, в окропленні священною водою й покладанні священиком рук на віруючого, у вшануванні певних дерев і тварин, джерел, природних явищ.
Православно-язичницький синкретизм вироблявся завдяки постійним поступкам християнства рідновірським звичаям і обрядам. Чимало істориків відзначають цей факт. Так, один із провідних російських істориків В.Соловйов з роздратуванням писав про візантійських імператорів: «Замість того, щоб успадковану ними язичницьку державу піднімати до висоти християнського царства, вони навпаки, християнське царство принизили до рівня язичницької самодостатньої державності». Отже, християнство, яке прийшло до нас із Візантії, вже мало значний двоєвірський вигляд візантійського (античного) походження.
Пошуки Володимиром нової віри свідчать про ідеологічну кризу, котра потребувала нової ідеології. Прийняття християнства не було єдиним з можливих варіантів заміни старої ідеології. Тим більше, що традиційна язичницька віра на думку багатьох вчених не була тупиковим шляхом у розвитку світогляду й духовної культури народу. Навпаки — загальновизнано, що Русь перед християнізацією була державою з глибокою культурною традицією. Тільки церковні ідеологи, як за давніх часів, так і сучасні, абсолютно безпідставно і тенденційно писали, що нібито русичі були «дикими» і некультурними, і тільки «справжня» віра їх просвітила. Нині мусимо переглянути своє ставлення до застарілих облудних теорій, адже навіть з літописів бачимо, що традиційна українська віра була досить серйозним противником християнства.
Служителі рідновірських культів були високоосвіченою верствою суспільства, носіями позитивних знань — стародавньою інтелігенцією. Християнські священики забороняли астрономію, філософію, риторику, хліборобські обряди, ототожнюючи їх з рідновірськими кошюнами. Та з часом і вони не встояли перед цими тисячолітніми традиціями. Українське православ'я мас самобутній, неповторний характер саме завдяки цьому синкретизму, який і відрізняє українську релігійну культуру від культур інших народів.
У чому ж сутність нашого двовір'я? Переважна більшість християнських культів запозичена з традиційної віри. Наприклад, культ ясел, що існував у Русі ще в І ст. («Велесова книга»), до християнства внесений тільки в XIII ст. Культ дерева, який українці мали споконвіку і який заперечувався раннім християнством, повернувся до нас із Північної Європи у вигляді Новорічної ялинки. Жертвоприношення християни перетворювали в обряд причастя до «тіла й крові» Ісуса Христа у вигляді хліба й вина.
В українському православному обряді залишилося рідновірське «жертвенне посвячення», яке ми знаємо у вигляді Великодніх короваїв, що випікаються обов'язково з дріжджового тіста, хоча нині ці короваї називаються єврейським словом «пасха», яке дослівно означає «перескочення». Походження його описується в Біблії. Господь хотів повбивати «в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини» (крім євреїв) і вчинити суд над усіма єгипетськими богами. Щоб знати, в яких будинках живуть єврейські сім'ї, він наказав євреям помазати свої житла кров'ю жертовного ягняти. Це йому буде знаком, що ці житла треба «перескочити», тобто обминути. Звідси й походить назва свята Пасха, яке Господь наказав святкувати всім євреям.
У православному святі Великодня зберігся відгомін рідновірського свята Відродження Весняного Сонця (Воскресіння Дажбожого). Збереглися й традиції випікання святкових короваїв як ритуальної Великодньої їжі, що в інших народів не збереглося. Під впливом біблійних приписів римо-католики перейняли рецепти пасхального тіста в євреїв: прісне тісто, що готується без бродила. Це ще більше посилило суперечності між Східною й Західною церквами.
Переваги традиційної язичницької віри перед християнством яскраво виявилися в досконалості календарної системи з її 19-річним і 28-річним циклами. Назви українських місяців ніби констатували зміни у природі та пов'язані з ними обряди, господарські роботи. Біблійні приписи відносно святкувань і обрядів, які складалися в зовсім іншому, жаркому кліматі Ізраїлю, Греції та Риму, не відповідали українській, сформованій віками системі. Календар православних свят нині відстає від народного календаря й потребує деяких уточнень, зокрема астрономічних.
Не маючи чим замінити культи давніх богів, християнство створювало легенди про святих мучеників і пристосувало їх святкування до рідновірських свят. Святі стали вважатися покровителями різних ремесел, захисниками проти стихійних лих тощо. Наприклад, свята Варвара —покровителька теслярів, мулярів, ремісників та захисниця заміжніх жінок. Святий Йосиф — покровитель бідних, сиріт та дівчат на виданні; свята Катерина — оберігає дівочу чистоту; святий Валентин — допомагає закоханим; святий Мартин — покровитель п'яниць та обдурених чоловіків. Святий Власій, як і Велес був покровителем худоби, а Ілля-пророк виконував функції Перуна.
Цікаво, як трансформувався в Руській землі культ Параскеви-П'ятниці, занесений до нас в X — XI ст. її життєпис розповідає, що Параскева народилася в сім'ї переконаних християн, які особливо шанували день страстей господніх — п'ятницю. Тому й назвали дочку П'ятницею, що по-грецьки звучало Параскева. Отже, в Україні Параскева-П'ятниця мала б виглядати як щось на зразок «масла масляного» або «хліба хлібного». Параскеву переслідували за християнську віру під час правління імператора Діоклетіана, котрий жорстоко розправлявся з християнами. Параскева під тортурами не зреклася віри Христової. В Україні, де було ще мало християн, далеко не всім була близькою доля Параскеви. Тому церква, враховуючи потреби віруючих, надала Параскеві таких функцій, які не мають нічого спільного з грецькою легендою. Вона — покровителька торгівлі, домашнього господарства, допомагає дівчатам вийти заміж, а породіллям — народити дитину, безплідним дає плодючість. Параскева опікується також жіночим рукоділлям, як і давні богині Дана і Мокоша.
В Україні можна знайти безліч ознак двовір'я, як у церковних обрядах, так і в церковному мистецтві. Це, передусім, включення давніх магічних знаків у християнське церковне будівництво, в оздоблення храмів. Так, наприклад, багатьма дослідниками відзначається некано-нічність Київського Софійського собору, особливо внутрішнє оздоблення, яке називають «язичницьким фоном». Не дивно, що рідновіри в XI ст. приходили в цей храм як у свою національну святиню. Храм втілює індоарійську ідею райського саду, яка матеріалізується в стовпах-колонах, що символізують стовбури дерев. Це уявлення про світове дерево, в якому метафорично закодована модель Всесвіту, знайшло своє відображення в смисловому розділі простору храму на три сфери: верхню — божественну, середню — світ людей і нижню — потойбічне царство. І хоча ікони тут християнські, розміщення їх цілком відповідає руським канонам давнього храмобудівництва. Орнаменти Софії виконують роль семантичних меж, обрамлення для іконописних сюжетів. Символіка цих візерунків — знакове втілення ідеї безкінечності Всесвіту. Виткі рослини з трилистниками — хміль, який використовувався для приготування ритуальних напоїв у традиційній вірі. Цей символ сягає ще індоарійських глибин.
Зображення трилистників пов'язують з приготуванням священної соми (хаоми). Цікаво, що плетений орнамент, як у Софійському соборі, так і в інших мистецьких творах, має зв'язок з технологією плетіння з ниток. Кожен вузол мав певну магічну роль і свою назву: вузол «живота і смерті», «вузол Геракла». Ортодоксальне християнство засуджувало архаїчну магію вузла (наузу — чаклунства), тому й Софія Київська видавалася їм язичницькою, неканонічною. Хоча пізніше християни запозичили в язичників амулети-плетінки, тільки надали їм форму хреста.
Нині збувається пророцтво руських волхвів. І хоча усвідомлення буття завжди відстає від самого буття, в умах і душах мислячих українців уже пробуджується генетична пам'ять про свою прадідівську віру. Нині ми скидаємо кайдани свого тисячолітнього духовного рабства, і оглядаючись назад, бачимо, скільки мук і страждань принесла чужа віра нашому народові. Хоча ще не кожен українець може це зрозуміти — ще дуже сильні пережитки чужовір'я у їхній свідомості. Релігія, що заборонялася більшовиками, тепер визнається нормальним культурним явищем. Це, нарешті, дасть змогу вільно знайомитись з Біблією, яка тепер стала доступною широким масам. І, як сподівався Іван Франко, хто має розум, той сам, не з чужих слів і проповідей, зрозуміє сутність християнських догм.
Повернення до традиційної віри — нині є нелегкою справою. Зараз важко відновити знищену культуру. Та й не може бути в історії такої реставрації чи ретроспективного повернення у минуле. Проте безперечно одне — нині всі народи повертаються до природного існування на Землі. Збагнувши, якими можуть бути наслідки беззастережного споживацького ставлення до природних багатств, людство починає розуміти глибокий зміст вірувань своїх предків, спрямованих на гармонізацію душі й тіла, людини й космосу.
Громади рідновірів ще малочисленні, але вже існують в Україні. Вони повертають звичаї, обряди, віру своїх предків, відновлюють духовність. Учні професора Володимира Шаяна визнають усіх прадавніх українських Богів.
Дослідження й збереження найдавніших обрядів, звичаїв, ритуалів, пісень, танців, міфології, народної мудрості рідновірськими напрямками має величезне значення для української культури. Крім того, Українська автокефальна православна церква не тільки не забороняє, але й впроваджує в свою обрядовість елементи рідновір'я: колядки, щедрівки, веснянки, Великодні поминальні ритуали, Купальські вогнища та ін. Чи зможе вона в майбутньому позбутися чужих єврейських молитов і символів і повернутися до органічної традиційної віри?
Поняття Бога в кожного народу своє. Хоча незаперечною с істина, що Бог для всіх — один. Для вас — це Ісус Христос, для вашого сусіди — Дажбог, для когось іншого — Будда чи Магомет або щось на зразок Природи чи Абсолютного розуму. І це цілком природно. Прояви божественної сили, незбагненність буття завжди хвилюють людство, збуджують його уяву й прагнення до пізнання істини. Тому слід бути терпимими до віросповідання інших людей, І адже всяка віра має на меті вдосконалення людини. Природність віри, її відповідність геокультурі народу має величезне значення для його ментальності, духовної зрілості і навіть історичного розвитку. Віровідступництво, прийняття чужої віри завжди засуджувалося в народі. Фактичне двовір'я українців, яке має тисячолітню історію, переконливо свідчить про феноменальну живучість народних традицій, які ми мусимо відродити і зберегти.
Прийняття чи насильницьке накинення чужої віри будь-якому етносу призводить до духовних втрат, духовного рабства і має розглядатися як ідеологічне явище. Факти, які засвідчують релігійну боротьбу християнства з язичництвом, а також ознаки двоєвір'я упродовж цілого тисячоліття підтверджують тезу про те, що язичництво в Україні ніколи не зникало, а існувало в прихованих формах свідомості та обрядовості. Сучасне відродження Віри Предків є закономірним явищем і мусить зайняти належне місце в контексті європейського відродження, як процес етнізації культури, екологізації мислення і поведінки, що в цілому є шляхом до виживання людства.

Гиперактивность у детей

В последнее время возрастает количество детей с так называемым синдромом гиперактивности в поведении.

• Что это?
• И почему именно в последнее время он так популярен?
• Как он проявляется?

Обычно психолог гиперактивность в поведении ребёнка определяет методом простого наблюдения за ним – такой ребёнок не может долго сидеть на месте, часто переключается с одного вида деятельности на другой, отвлекается от игры на внешние раздражители и т. д. Однако изначально родители не отмечают эту особенность как негативную, называя ребёнка просто «активным».
Основные проблемы начинаются в школьном возрасте, когда необходимо сидеть спокойно и тихо за партой, не отвлекать других, слушать учителя, писать аккуратно в тетради. Здесь-то и возникают сложности. Сначала ребёнку учитель делает множество замечаний, потом говорит об этом родителю, затем начинаются трудности в обучении и плохое поведение. После этого обычно к концу младшего школьного возраста, интерес к школьному обучению стремительно снижается, возникают другие интересы, в том числе и негативные. Конечно, каждый случай, каждый ребёнок очень индивидуален, также как индивидуален учитель и родитель, однако общие тенденции существуют.
Что же в данном случае можно сделать родителю? Во-первых, уважаемые родители, будьте внимательны к свому ребёнку ещё в дошкольном возрасте, если воспитатель часто говорит о его «непоседливости» на занятиях, повышенной агрессивности, чрезмерной двигательной активности, тогда нужно предпринимать меры. Иногда достаточно обратить внимание на рисунки и поделки ребёнка – у таких детей часто наблюдается небрежность в рисунках, торопливость, незавершённость. Варианты решения могут быть следующими:

• Необходимо обращать внимание ребёнка с самого раннего возраста на завершение процесса (рисования, лепки, уборки и т. д.), «доделать до конца». Таким образом, формируется произвольность, механизмы самоконтроля за собственным поведением, развивается концентрация внимания. Важно спросить ребёнка: «Ты закончил?», чтобы обозначить окончание деятельности. После этого желательно обобщить всё сделанное, например: «Вот посмотри, у нас получился такое рисунок – на нём есть красивое солнце, небо и т. д.». Может что-то не хватает, можете сказать об этом и предложить ему доделать работу, но не настаивать. Также не плохо дать свою оценку работе, например: «Мне очень нравится этот рисунок, особенно домик, видимо ты очень старался, когда его рисовал и т.д.». Всё это отражает деятельность ребёнка, и он учится самостоятельно оценивать её.
• В детском саду опытные педагоги знакомы с этой проблемой, и в своей работе часто используют различные игры на развитие произвольности и саморегуляции у ребёнка. Однако играть полезно не только в детском саду, но и дома. Даже, если мало детей или их вообще нет. Поверьте, ребёнку играть с мамой или папой тоже бывает очень интересно. С гиперактивными детьми очень хороши игры, в которых присутствует определённый ритм. Так их повышенная двигательная активность не ограничивается, а организуется в определённый ритм. Например, известная игра «Море волнуется раз+». Даже идти купаться или кушать можно с определённой кричалкой или ритмической песней.
• Конечно, очень здорово использовать и различные телесные способы поглаживания, массажа, постукивания – всё это расслабляет тело, и снимает различные психомышечные зажимы, которые могут присутствовать у таких детей. Особенно хорошо делать это перед сном.
• Давая поручения, важно соблюдать последовательность, то есть не говорить сразу о пяти или шести требованиях. Ребёнок может их просто забыть, а сказать просто: «Вымоешь посуду, подойти, пожалуйста, ко мне, я тебе что-то скажу».
• Особое значение имеет эмоциональный контакт родителя и ребёнка. Ребёнок в любой ситуации должен знать, что вы – его поддержка и опора, а не предмет страха или злости. Почаще обнимайте, хвалите за хорошие поступки, говорите о своих чувствах («я горжусь тобой», «Мне очень приятно было, когда твоя воспитательница похвали тебя» и т.д.). Это наши дети, и, несмотря на усталость после рабочего дня, на жизненные трудности, давайте помнить, что они тоже в нас очень нуждаются, только не всегда могут об этом прямо сказать.

Автор – Екатерина Белова

Сокровища сновидений

- Кто ты есть? Как узнать ответ на этот вопрос?
- Зачем ты здесь? В какой это книге прочесть? В  каком университете учат понимать свое предназначение?
Психотерапия – один из инструментов, благодаря которому есть возможность познать эти и многие другие истины. Психотерапия – это возможность заглянуть в себя самого и найти ответы на возникающие вопросы.  Все ответы уже есть.
Существует множество методов, которые использует психотерапевт в работе с запросом клиента.  Один из них – работа со снами.  Исследовать сны можно и самостоятельно.
Сны  наиболее полно и ярко отражают общее существование личности на физическом, эмоциональном, интеллектуальном и духовном уровнях. Мы можем еще  не понимать о приближении болезни, конфликта на работе или в семье, но наша бессознательная часть уже осведомлена. Через  тревожные, чудные или кошмарные сны она повествует о том, что где-то мы сбились с истинного пути.
Наши сны принадлежат только нам. Наши сны – это и есть мы сами.
Сновидения   можно сравнить с темным заброшенным чуланом, в который запихивают все, что сейчас не нужно, или непонятно,  чувства и ситуации, с которыми не хочется иметь дело. Иногда содержимое этого чулана называют «скелетами в шкафу» или «призраками всей жизни». Известный  американский психоаналитик, один из создателей биоэнергетического анализа и исследователей проблем сексуальности Александр Лоуэн  называл это «подземным миром человека». «Подземный  мир» – мир, который мы не хотим видеть сами и тем более показывать другим.
Когда накапливается слишком много «психологического хлама», у человека возникает бессонница.  Незавершенные ситуации не позволяют человеку тратить энергию на живительный сон и заставляют мысленно  прокручивать проблемы вновь и вновь.  Энергия этих ситуаций застаивается и портится. Это похоже на процесс образования болота, когда в озере забиваются илом подземные источники. Что делать в подобной ситуации? -  Прочищать родники, возобновляя циркуляцию воды. Ил при этом полезно использовать как  удобрение для нового урожая. Аналогично поступают и в психотерапии.
Сны не только показывают, где есть проблема, наши сны содержат в себе ключ к решению этой проблемы.  Когда вы  понимаете принцип работы со снами и  умеете его применять – вы многое можете сделать для себя.
Итак, представляем 5-шаговый алгоритм работы со сновидениями, который активно применяется в гештальт-терапии.
Первый шаг (ШАГ 1) . Работа с собой. Вспомните целый сон или кусочек какого-либо сновидения, независимо от его давности (неважно какой давности).
Шаг второй.(ШАГ 2.) Новое проживание – переживание сна. Запишите  этот сон или его фрагмент с подробным описанием всех деталей, которые вам вспомнятся: факты, мысли, действующие лица, предметы, ситуации, обстановку и обязательно эмоции, сопровождающие сновидение. Чтобы переживания сделать максимально сильными, вспоминайте и записывайте сон так, как будто он снится вам прямо сейчас, в сию минуту.
В гештальт-терапии исследование сна происходит через работу с переживаниями, которые сопровождают рассказчика во время воспроизведения сна.  Мы являемся частью мира, в котором живем. Одно из главных средств связи с миром – это наши чувства. Человек теряет гибкость, способность к развитию и здоровье, когда отключает свои чувства.  Без чувств он становится слепоглухим и начинается деградация.  Все наши чувства – гнев, страх, обида, радость, вина, стыд и другие  – это указатели, которые показывают нам правильность продвижения по жизненному пути.  Ощущаем, что на сердце радостно и дышится легко – мы на верном пути, а если посещает смущение, тревога или вина – стоит сказать себе «STOP!».  В такие моменты следует задуматься о правильности направления хода мыслей и действий.

(ШАГ 3). Ваша работа актёра. Третий шаг – это работа, требующая актерского мастерства.
Выделите все детали сна: каждого человека, каждую вещь, каждое настроение – это то, с чем мы будем работать сейчас. Давайте по очереди мысленно воплотимся в каждую деталь сна. Перевоплотитесь в нее, как перевоплощается актер в свою роль: думайте так, как думала бы она,  действуйте так, как если бы она могла действовать, говорите так, как если бы вы обладали ее голосом…
Каждая деталь из вашего сна – это вы сами. Чаще всего мы видим ту часть себя, которую избегаем в реальном мире. Американский гештальт-терапевт, один из ведущих специалистов по работе со сновидениям, Джек Даунинг, пишет: «Чтобы развить свою личность, свое внутреннее я, необходимо встретиться с неприятностью лицом к лицу, зайти в самую дальнюю и глубокую часть тупика, проработать неприятность, соприкоснуться с ней, слиться с нею, и она каким-то волшебным образом преобразуется в понятную форму».
Информация, которая приходит  при перевоплощении – это тот луч, который способен осветить самый дальний уголок вашего внутреннего мира.  Это целитель ный свет, который способен освободить вас от запутанных проблем и подарить ответ на терзающий вопрос.
Если вам снится письменный стол – станьте письменным столом, ощутите в себе все ящички, все содержимое, которое существует в столе, на столе и под столом  из вашего сна. Ощутите, каково быть письменным столом вашего сна, какие чувства сопровождают это ощущение?  Аналогично, войдите в каждое существо, каждую вещь, каждое настроение сна и перестаньте думать. Просто будьте этим, ощущайте, чувствуйте. Это есть магия, научитесь этому искусству.
Художник, который исповедует дзен, не станет рисовать дерево, пока не перевоплотится в это дерево. Есть притча об искусстве перевоплощения:  «Однажды монаху Чжуану Чжоу во время медитации приснилось, что он – бабочка, весело порхающая бабочка. Он наслаждался от души и не сознавал, что он – Чжоу. Но вдруг проснулся и удивился, что он – Чжоу, и не мог понять: снилось ли Чжоу, что он – бабочка, или бабочке снится, что она — Чжоу». Это и называют истинным превращением вещей, тогда как между  Чжоу, и бабочкой непременно существует различие.
Теперь ШАГ 4 . Диалоги.  Поставьте друг напротив друга два стула. На один стул садитесь сами, а   на другой  по очереди садите все детали сна и ведите с ними диалог.  Учитывайте чувства и ощущения, которые рождаются в вас. Проговаривайте с воображаемым оппонентом об этих чувствах, делитесь вслух ситуациями из прошлого, которые посещают вас во время диалога. Меняйтесь местами с деталями сна, пусть говорят между собой части сна, слушайте послания вам от них. Обращайте внимание на интонацию, ритм, жесты. Говорите, слушайте, чувствуйте и…
ШАГ 5. Осознавание… Осознанная жизнь – это залог здоровья, успеха и процветания.  Осознание – цель психотерапии.  Благодаря осознанию мы понимаем себя, свой путь, что есть истина.  Основатель гештальттерапии Фриц Перлз утверждал, что «осознанность per se – сама  по себе – может исцелять… При  успешном  лечении невротик пробуждается от своего транса или миража.   В   дзен-буддизме   подобный   момент   называется   Великим пробуждением  (Сатори).  В течение гештальт-терапии пациент переживает множество  малых  пробуждений,  приходя  в чувство, он часто видит мир ярко и ясно».
Проживая жизнь осознанно, мы позволяем организму поддерживать органическую саморегуляцию, другими словами самовосстанавливаться при любом отклонении от здорового существования (как физического, психологического, материального, так и духовного), безболезненно приспосабливаться практически к любой возникающей ситуации, заботиться о себе самому, а не надеяться на внешнее вмешательство.
Сон  отражает все аспекты жизни личности человека.  Но  только сознание спящего способно узнать, какая проблема породила этот сон.  Сонники, трактующие сновидения могут быть не просто вредны, но и опасны. Приведу пример из практики.
Маргарита (29 лет) позвонила и попросилась как можно скорее попасть на прием.  Когда  пришла, то  была невероятно расстроена приснившимся ей сном. Она видела во сне, как у нее выпадает зуб. Во многих сонниках вы увидите толкование сна о выпадающем зубе как о предвестии смерти близкого человека. Такое толкование прочла и она.  Очень испугалась за будущее своих родителей,  себя и будущего ребенка.  Маргарита была на пятом месяце беременности.
Я попросила ее рассказать о сне в настоящем времени, как будто событие сна происходит прямо сейчас.   Работа со сном в режиме «здесь-и-сейчас» позволяет сохранить свежесть, реальность переживаний. Приведу небольшой фрагмент терапевтической сессии.
Маргарита. (с нескрываемой тоской в голосе и со слезами на глазах) :- У  меня выпадает зуб, во рту много крови. Он пустотелый, небольшой и прикреплен к десне частично. Он болтается, и я пытаюсь его пристроить на место.
Терапевт: -Расскажите побольше о своих ощущениях.
Маргарита (уже без слез): -Мне больно, но это приятная боль. И, похоже, что я играю с этим зубом. Мне страшно, что он выпадает и с другой стороны мне хочется его открутить» (Пауза) Знаешь, это похоже на ощущения, которые я испытывала, когда выпадали молочные зубы. Та же саднящая ноюще-приятная боль, и по виду он такой же: маленький, темный и полый внутри.
Терапевт: -Сконцентрируйся на других частях рта, в частности на десне вокруг зуба
Маргарита: Есть кровь, и есть выпуклый бугорок в десне под выпадающим зубом. Он твердый на ощупь, я его не замечала, когда акцентировала внимание на зубе (Пауза). Я поняла сейчас, что выпадающий зуб – молочный. Он изжил себя и  выпадает, чтобы освободить место постоянному.
Маргарита повеселела.
В результате работы прояснилось, что этот сон о ее новой роли мамы, которую она постепенно осваивала.  Мы работали с ней о традициях, которые она хочет  создать в своей семье.  Прошло более года после нашей встречи, Маргарита с мужем занимаются воспитанием маленького Артура, все их родственники живы.
В древнеегипетских писаниях сказано: «Бог создал сны, чтобы показать путь спящему, глаза которого во тьме».   Человек обладает неограниченными возможностями и способностями.  Умение понимать информацию сновидений – дар, присущий  каждому. Так что, дорогие читатели, всё в ваших руках… ваши сны, ваше состояние и ваше будущее. Главное правильно с этим работать….Сделайте первый шаг, начните пользоваться несметными сокровищами, которыми одаряют вас ваши сны.
Автор – Зозуля Елена

Як Борис Гризлов (Единая Россия) відмовився від онлайн-інтерв"ю:)

17 марта в 13.00 в редакции «Газеты.Ru» должно было состояться онлайн-интервью председателя Госдумы и главы высшего совета партии
«Единая Россия» Бориса Грызлова. Борис Грызлов планировал рассказать об убедительной победе ЕР на региональных выборах, о модернизации и инновациях. Однако юзеры Интернета устроили Грызлову флэш-моб.
Большинство вопросов, которые они заранее прислали Грызлову, были крайне неприятны. Утром от Грызлова позвонили и отказались проводить онлайн конференцию...

Но 99% заданных вопросов были примерно вот такого плана:

Скажите пожалуйста, Борис Вячеславович, можно ли фильтром ученого
Петрика очистить воду получаемую из сосулек сбитых лазером, о котором говорила Ваш однопартиец, губернатор Санкт-Петербурга, госпожа
Матвиенко? (Андрей)

Борис Вячеславович, а когда будут введены налоги на воздух (согласно объему легких) и осадки? (Мария)

Борис Вячеславович, добрый день! Подскажите, пожалуйста, кроме государственной программы "Доступное жилье" планируется ли запуск других юмористических программ? Например "Качественный ВАЗ" или "Честный чиновник"? (Алексей)

Гражданин Грызлов, как вы намерены разобраться с кровавым наследием
Сталина - своими руками или с помощью западных коллег? (Ferrat)

Г-н Грызлов, планирует ли Ед. Россия принять закон о введении налога за нахождение за чертой бедности? С введение такого налога быть бедным станет невыгодно! (gosu)

Да-а! Почитал вопросы... Борис Вячеславович, думаю у Вас есть какая-нибудь недвига за рубежом. Ибо нельзя Вам тут... (Петр)

Борис Вячеславович, я прочитал вопросы, которые Вам заданы в предыдущих комментариях, и согласен с Вами - этому народу нельзя разрешать иметь оружие, и, конечно же, нельзя ему разрешать всякие референдумы. Народ ещё не дорос до власти, такими темпами надо ещё ждать поколения два-три пока сменится - неправильный народ вымрет, а правильный останется.
Полностью поддерживаю Вашу политику. Благослови Вас Яхве! (Бер Лазар)

Ваша партия приняла законы, отдающие давно построенные дороги в руки очередной корпорации. Строились эти дороги одними, а денежки будут загребать другие? Когда планируете ввести плату за воздух? (Ольга)

Золотой, ты человек Борис Вячеславович. Все о людях, и о людях.
Отдохнуть тебе надо. (Игорь. Самара)
заработная плата в институте - 8000 рублей, квартплата - 4000 рублей, проезд на работу - 1000 рублей. Вопрос: сколько яблок у дочки Маши?
(Кристина)

Борис Вячеславович, здравствуйте. Как вы считаете, является ли перспективным использование нанотрубок в газо- и нефтетранспортной системе? (Анатолий)

Борис Вячеславович, явилась ли для Вас неожиданностью та, мягко говоря, неприязнь, с которой относится к "Единой России" подавляющее большинство людей, задавших свои вопросы? Или у нас в стране два разных народа - один пользуется Интернетом, а другой ходит на выборы? (Аркадий)

Борис Вячеславович, когда в Россию вернется крепостное право? (Роман)

Борис Грызлов, как считаете, будет в России еще одна революция? Если нет, то на чем основывается ваш оптимизм? (TrZp)

Здравствуйте, скажите а правда что народ в России не тот? Нигилистичен, и склонен к коррупции? А партия "Единая россия" наоборот? (Sergey R)

В какие страны мира уедут депутаты ЕР после революции? (Вася)

Уважаемый Борис Вячеславович! Я хочу говорить только с Вами! Спасибо
Вам! Спасибо Вам за всё! (Валентина Николаевна)

Борис Вячеславович, скажите пожалуйста, когда из Нижегородской области уже заберут Шанцева? Мне кажется он уже обеспечил и свою старость и старость детей и внуков. Может быть уже хватит? (Михаил С.)

У меня два вопроса: 1. Скажите, Вы уже выбрали страну, в которой будете жить, когда оставите свой пост? 2. Считаете ли Вы, что в этой стране Вам удастся скрыться от желающих напоить Вас, например, "Чистой водой"?
(Игорь Львович)

Скажите, пожалуйста, какую минимальную сумму нужно украсть в Росии, что бы за это уже ничего не было? (Игорь)

Уважаемый Борис Вячеславович! Как вы думаете сколько времени осталось у вас и у вашей партии? Умеете ли вы шить рукавицы? (Дмитрий)

Не собираетесь ли вы в командировку, например, на Луну? Вместе с наиболее видными деятелями партии "Единая Россия"? (Илья)

Как Вы можете объяснить черезвычайно низкую (менее 30%) явку избирателей в Калуге? (Павел)

Я люблю Единую Россию!! Как я могу завести с Единой Россией ребенка?
(Владимир Ильич)

Почему все ГИБДДшники толстые? (Олег)

Борис Вячеславович, почему Вы ведете себя как бессмертный? (Борис)

Как вы думаете, у патриарха Кирилла хватит полномочий чтоб отпустить грехи единороссов вообще и ваши в частности? (Borisovich)

Мне одному кажется, что это интервью сорвётся в последний момент?
(Костик)

Два вопроса: Гомоморфизм: чему изоморфен образ группы? И в чём разница между гомоморфизмом и изоморфизмом? (Борис)

Почему чиновник уходя на пенсию получает 75 процентов от зарплаты а рабочий тоесть БЫДЛО только 20 процентов (Покрышкин)

В Конституции наше государство обозначено как социальное. Как согласуется с Конституцией принятый в Думе закон о фактической отмене бесплатного образования и бесплатного медицинского обслуживания?
(Татьяна)

Уважаемый Борис Вячеславович! Какие средства Вы собираетесь использовать, чтобы не отвечать на задаваемые вопросы? (Виктор)

В 10 утра Борис Грызлов, сказавшись на большую государственную занятость, отказался от интервью.

Звідки взявся великодній заєць та назва свята в американців...

 Отже, під час Весняного рівнодення разом з християнами у всьому світі свято відзначають і язичники. Заново відкривши міфи наших власних предків, сучасні язичники теж святкують в дні рівнодення універсальний принцип відродження. Це свято отримало свою назву від язичницької богині Еостре.

Еостре, або Острі, - англосаксонська богиня Весни, якою в дні Весняного рівнодення приносили в жертву пироги та крашанки. Їй були присвячені кролики, особливо білі, і, згідно з повір'ями, вона сама могла з'являтися у вигляді кролика. Також вважається, що вона є богинею сходу, а це відповідає язичницької традиції, за якою відродження приходить зі сходу. Отже, Еостре - богиня весни, відродження і сходу. Вона майже напевно відповідає грецькій Еос - богині вечірньої і ранкової зорі, оскільки сонце встає на Сході, а ближче всього на Схід воно сходить у період Весняного рівнодення. Ці вірування збереглися до наших днів в християнському богослужінні - в обряді пасхальної заутрені.

За традицією чотири стихії - землю, повітря, вогонь і вода - асоціюються з чотирма сторонами світу - північчю, півднем, сходом і заходом - і з чотирма порами року - навесні, влітку, восени і взимку.

У англосаксонської та скандинавської міфології є переказ про те, що богиня отримала своє намисто Брісінгамен лише після того, як провела з однієї ночі з кожним з чотирьох гномів. Їх імена не згадуються, але, ймовірно, вони подібні або навіть збігаються з іменами древньоскандінавських карликів-цверги, що носять імена чотирьох сторін світу: Аустрі, Судрі, Вестрі та Нордрі. Магічне намисто Брісінгамен - це магічне коло і Колесо року. Воно наділяє богиню владою над сезонними циклами, або над життям, смертю і відродженням.

Богиня Еостре, англосаксонська богиня весни і сходу, як і грецька Еос, богиня ранкової зорі, є одночасно Діва, іпостась триєдиної богині. Інші дві її іпостасі в грецькій міфології - Гемера, богиня дня (Мати) та Ніку, богиня ночі (Стара). А це узгоджується з іпостассю богині весни, особливо тому, що сонцестояння і рівнодення теж асоціюються з певними періодами доби: Весняне рівнодення - світанок; Літнє сонцестояння -опівдень , Осіннє рівнодення - сутінки; святки (Зимове сонцестояння) - опівночі (див. табл.)

Что есть христианство в сути своей...

Все религиозные концепции делятся на две большие группы:

Первая группа - это искусственные религии, построенные на слепой вере, если говорить строго, это вовсе не религии, а вероучения. Иудо-Христианство например – это вероучение, построенное на вере (вере в абсурды и противоречия) то есть на обмане.

Вторая группа – это естественные религии, построенные на знаниях и логике и в слепой вере не нуждающиеся. Знания – есть не то, во что надо верить, а то, что надо понимать и что можно проверить. Традиционные национальные религии опираются на естественную природную систему ценностей и никакие другие.

Русским традиционным религиозным миропониманием, опирающимся на эту систему является Родноверие. ( Ведизм (Веда – знание, ведать т.е. знать) или "Язычество"- название данное нам врагами) Родноверие – это, по большому счёту, всего лишь адекватное миропонимание, то есть понимание мира таким, каков он есть на самом деле и обучение тому, как надо жить в этом мире и как в нём можно эффективно действовать. Ведические Естественные традиционные религии – это единственные религии, претендующие на адекватное миропонимание. Всё остальное – умышленный обман, основанный на заимствованных истинах.

Для того чтобы в полной мере понять, что же такое на самом деле иудохристианство необходимо прочитать и изучить всего две книги:

1. Книга Истархова В.А. Удар Русских Богов

2. Книга Академии Управления. Нерусский «дух» для Русской Души.

В условиях, когда российская жидократия (термин будет раскрыт далее) взяла курс на тотальное христианское оболванивание Руси, Знания эти актуальны как никогда.

В данной работе рассмотрим основополагающие смысловые моменты, раскрывающие суть антирусской паразитической идеологии – иудохристианства.

«Христианство возникло из еврейства.

Оно снова превратилось в еврейство».

К. Маркс (Мордехай Моисей Леви)

Иудохристианство

В структуре христианства - еврейской идеологии порабощения нет ничего своего, нет, не одного своего здравого элемента. Все разумное заимствовано (украдено). И иудаизм, и все его ответвления возникли на основе ведической религии. Великая рабовладельческая пирамида иудейского господства строится именно за счёт идеологического разделения общества и «воспитания» общества на полярных понятиях и ценностях. Ведическое мировоззрение отражает всё многообразие мира, проявляющаяся в единстве через многообразие. Всё едино и оно имеет структуру.

Через христианство жиды скрыли структуру мира. Упростили всё до уровня: «Один еврейский бог. Одна еврейская власть» Но мир имеет структуру и состоит из множества разных частей. У каждого человека своя отдельная голова, у каждой нации свои истоки, своя национальная ведическая религия. Человечество не образует единого вида. Человечество делится на разные расы, а те в свою очередь на разные национальности. Разные человеческие расы имеют разные источники происхождения.

Что такое библия?

Непонимание сути Библии доходит до того, что христиане (люди не ведающие, заблудшие) не способны ответить на самые элементарные вопросы по структуре этой книги.

Для демонстрации задаю 4 вопроса:

1. Сколько религий задаёт Библия?

2. Как они называются?

3. Чем они в принципе отличаются друг от друга?

4. Почему эти абсолютно разные религии находятся в одной книге?

Даже на первые два вопроса Вы чаще всего услышите неправильный ответ.

Все канонические религиозные книги обычно задают одну религию: Авеста задаёт один Зороастризм, Веды задают один Ведизм. Обычному христианину кажется, что Библия задаёт одну религию. Это не так. Библия задаёт две религии: Иудаизм (это Ветхий Завет) и Христианство (Новый Завет). Это две совершенно разные религии. По своему объёму Христианство почти в 4 раза меньше Иудаизма. На третий вопрос Вы никогда не услышите правильного и полного ответа. Для ответа на этот вопрос надо читать книгу «Удар Русских Богов». На четвёртый вопрос правильно не ответит никто из верующих. А в нём вся суть Библии. Действительно, почему же иудаизм и христианство - две совершенно противоположные по системе ценностей религии находятся в одной «святой» книге. Как они могут уживаться в едином каноне?

На самом деле ответ очень прост. Библия - это целостная книга и она задаёт одну единую систему. Библия - это глобальный проект построения мирового рабовладельческого строя. Во всяком рабовладельческом строе есть два главных класса: класс рабовладельцев и класс рабов. Иудаизм - это религия для рабовладельцев (евреев). Христианство - это религия для рабов (неевреев). Иудаизм и христианство формируют два противоположных психотипа. Иудаизм формирует психотип рабовладельца, Христианство формирует психотип раба. Именно поэтому во всех христианских странах у власти находятся евреи.

Иудаизм говорит жиду: «Ты богоизбранный человек. Все остальные - это животные с человеческими лицами. Ты должен быть хозяином жизни. Ты должен управлять другими людьми. Вся собственность гоев - это твоя собственность, которая находится у них временно». Поэтому евреи имеют боевое состояние духа и предпочитают реализоваться в управленческих структурах (идут в банки, финансовые компании, коммерческие структуры, в крупные государственные чиновники, в СМИ, на телевидение, в руководители, в управленцы и т. д.)

Христианство же учит христианина прямо противоположному: «Ты раб божий. Ты человек маленький. На всё воля божья. Всякая власть от бога. Ты грешник. Смири гордыню. Смирись, терпи, страдай. Господь терпел- и нам велел. Если будешь своевольничать, то на том свете попадёшь в ад...» и т. д. Конечно речь идёт не о 100% евреев и не о 100% гоев, но в подавляющем большинстве случаев- всё именно так, а незначительные исключения лишь подтверждают правила.

В древние времена раб, закованный в кандалы, был неизмеримо свободнее современного человека - раба, которому кандалы внедрили в саму голову.

В принципе христианство - это самая примитивная дурилка, рассчитанная на слабовольные слои населения, на гоев (двуногую рабочую скотину).

Иудаизм - это тоже дурилка, но посложнее. Библейский иудаизм рассчитан уже на управленцев, нижних уровней. Иудаизм существует не только в библейском варианте. Ядром Ветхого Завета Библии (библейского иудаизма) является Тора или Пятикнижие Моисея (Бытие, Исход, Левит, Числа, Второзаконие). Библейская Тора несколько отличается от иудаистской Торы, она немного адаптирована, из неё убраны наиболее зверские моменты, хотя звериная суть иудаизма всё равно осталась. Библейский иудаизм - это учебник по ненависти, зверству, садизму, мерзости, шовинизму и паразитизму. Библия в Ветхом Завете постоянно пропагандирует еврейское мировое господство и еврейский паразитизм. Жиды скармливают другим народам отравленную идею интернационализма, чтобы разрушить у других народов расовое и национальное самосознание, национальную и расовую религию, историю, культуру, традиции, науку, этику, эстетику. Предлагают на выбор отравленные интернациональные блюда: христианство, ислам, коммунизм, космополитизм, глобализм, новый мировой порядок. У евреев кроме Торы имеется Талмуд - толкование Торы.

Вся жидомасонская система управления миром представляет собой развитую пирамиду, и на разных уровнях этой пирамиды управления дают разную систему знаний. Начиная с 34 градуса и выше уже начинают давать такую религию как Каббала. Каббала — это учение уже посерьёзней. Еврейская Каббала - это урезанный и искажённый вариант древних языческих знаний из таких наук как: Нумерология, Астрология, Алхимия, Магия. Каббала — это главное еврейское информационное оружие, по сравнению с которым иудохристианство — это детская игрушка для толпы дураков. Что же нам-то надо делать? Начинать надо с восстановления нормальных естественных природных реакций. С восстановления инстинкта самосохранения, с выработки иммунитета. С восстановления нормальной системы ценностей в своей собственной голове.

Українські повії недоторканні

 Березень 10 2010 09:45
Львівські Обсервації
Таки переживають наші нардепи за нашу мораль. Ади хтіли на заняття проституцією штрафи накласти такі, аж гей. І не вдалося, голосів забракло. Бо ті повії, котрі в Раді сидять, пожаліли тих, жи на трасі стоять. А то що ж виходить! Цим можна, а тим нє?
Та й відразу проблема виникає: а хто буде штрафувати? Міліція? Котра сама від послуг повій не відмовляється і полюбляє повіям «суботники» влаштовувати?
Та й те сказати: парламентські повії, як продаються, то за мільйон, а ті, бідачки, за якихось пару сот зелених. Та й ними ще треба поділитися. А ті, котрі мільйон дістають, ні з ким не діляться. І на «суботники» не ходять. Тільки й клопоту, що кнопку тисни на сигнал дуче. Як дресирований песик. І завше в одній позі. А не те, що...
Тоті, котрі за пару сот зелених працюють, то ризикують підхопити і сифіліс, і СНІД... А ті, котрі за мільйон, то найбільше, що підхоплять, – нову коаліцію. Одним на старість кузьки з шістьма лапками, а іншим – рахунок з шістьма нулями.
І де справедливість?
Організована опозиція
Наша Юльця мусить завше бути попереду. Тепер вона вигадала собі нову розвагу – стала лідером об’єднаної опозиції. Скорочено ЛІДОБОП. Так жи тепер буде собі всіх лідобопити, кілько влізе.
Бідачка, дуже квапилася, аби встигнути перехопити ініціативу в Ющенка, котрий теж не проти стати головним державним опозиціонером. Скорочено ГОЛОДОП.
Так що попереду нас чекає війна лідобопів з голодопами.
Єдине, що мене зворушує, як то вони всі нараз про Шевченка згадали і кинулися піаритися. Думаю, на ті їхні показухи, вояжі і покладання пішло більше грошей, ніж на ремонт музею.
Юльця, котра така в нас духовна, виділила на Шевченківську премію таку суму, що в цивілізованому світі й соромно похвалитися. Там навіть міська літературна премія значно вища, а що вже казати про якусь престижнішу.
Таваріщ нє понял
Це я про Ірину Фаріон. От не може кобіта зрозуміти, в чому вона прокололася, і далі продовжує гнути своє. Все, що вона там наплела у садочку, могло б нормально сприйматися, якби вона це зробила перед батьками, перед вихователями чи перед вчителями. Хоча твердження про те, що Маші й Міші мають пакувати валізи і їхати до Московії, навіть для дорослої авдиторії звучать дико.
Якби я мав доньку Єлизавету, то зараз би, пишучи про чергову провокацію «Свободи», не церемонився б зі словами. А так скажу делікатно: то була чистої води дурість.
Так, справді треба виховувати мовну культуру, але чи в такій формі? І при чім тут самі діти? То ж не вони почали так себе називати, а дорослі.
А чи відомо філологові Фаріон, як називали одне одного наші класики? Михайло Старицький і Леся Українка письменницю Валерію О’Коннор-Вілінську називали Лорою, а Марію Старицьку – Манею. Леся Українка називала Людмилу Старицьку Людя, Олександру Судовщикову (ту, що стала письменником Грицьком Григоренком) – Шурою, подругу Биковську – Леною. А як називала Олена Пчілка свого сина Михайла? Жах – Мішою!!! А як зверталася дружина Михайла Коцюбинського до свого чоловіка? Це взагалі ганьба – Муся або Мусік! БРРР!
А Павла Тичину і Остапа Вишню (Павла Губенка) дружини і друзі кликали – подумати тільки! – Павлушами!!!
У спогадах про Григорія Косинку читаю, що мати його кликала «Гриша». А Миколу Хвильового, того, що «геть від Москви!» (ото замаскувався!), ніхто не кликав Миколкою! Навіть друзі по перу! Уявляєте?
Да-а, нехарашо получаєцця. Не було на них Ірини Фаріон. Вона б їх скоро з валізами спакувала, куди слід.
Але я гадаю, що для початку «Свобода» могла б видати своїм коштом словник українських імен і розповсюдити його по всіх садках і школах. Натомість вони пішли іншим шляхом. Цей шлях ще дєдушка Лєнін назвав теорією «мєлкіх дєл». Бо тут же ж явно йшлося не про користь справи, а про якнайбільший галас.
Ми вже бачили наслідки атаки Ірини Фаріон на маршрутки. Повний пшик. Нє, щоби пройтися з квачем по Львову і позамальовувати неграмотні написи в громадських місцях – рекламні щити, вивіски, назви різних побутових закладів. Я думаю, ефект був би поважніший.
Але ж ішлося про скандал. Для того й телебачення запросили. Бо все було наперед сплановано, як і всі інші подібні акції. Згадаймо полум’яну промову Тягнибока на горі Яворині, де він, бачачи націлені на себе телекамери, не стримався, аби не згадати незлим тихим словом жидів і москалів. І пам’ятаємо, який резонанс мали ці слова в російських ЗМІ. Те саме бачимо у випадку з Фаріон. Галичан уже звинувачують у фашизмі, а те, що «Свобода» має незначний електорат, не біда, Гітлер, мовляв, теж з малого починав.
Чи саме цього добивалася Ірина Фаріон?
В Інтернеті можна легко знайти вказівки на те, хто саме фінансує «Свободу». Версії є різні, сайт «Сегодня.ру», зокрема, вважає, що за останньою провокацією стоять українські друзі Лужкова і Затуліна. У всякому випадку, ніхто не вірить, що за спиною «Свободи» стоять українські патріотичні сили.
Я б більше повірив у націоналізм і патріотизм Тягнибока, якби він діяв так, як Шуфрич. Хлоп жи ж він здоровий, нє? То чому, перебуваючи на одному телеефірі разом з українофобом Лєвчєнком, не підійшов і не напуцував йому рило? Так, щоб уся країна побачила. Оце був би вчинок. А так маємо націоналізм без яєць.
Читачі, бурхливо дискутуючи акцію Фаріон, не раз задумувалися, що ж то за прізвище таке. А слабо до словника Бориса Грінченка зазирнути? А там є це слово. І знаєте, що воно означало в Галичині? «Інтриган».
Де у Герман найсвятіше
Відразу згадався анекдот. Де в жінок найкучерявіше волосся? Відповідь: в Африці. А ви що подумали?
А де в пані Герман найсвятіше місце? І знову ви не вгадали. Бо то золотовалютні запаси. Береже вона їх, як зіницю ока. Може, навіть в офшорах. Тому спритна рученька Юльці до них не добралася, але в золотовалютні запаси України таки пірнула.
Нє, жиби Ганця Герман піймала Юльцю за руку. Але так їй підказує нюх, бо Ганця – то є наша цьоця Марпл. І вона занюхала, жи Юльця обікрала Україну, аби розплатитися за газ.
Хтілося б, правда, жиби той нюх працював не тільки тоді, коли йдеться про помаранчевих злодюжок, але й тоді, як до найсвятішого простягнеться ручка когось з нового уряду, який поставить нам Янукович. Чи не підведе тоді Ганьчин нюх?
Гімнова сверблячка
Коментуючи ініціативу якоїсь там дніпропетровської інтелігенції, котра намірилася поміняти слова нашого гімну, викладач Інституту МВС України Лариса Малинович виголосила таку глибоку думку: «українці в різних куточках нашої держави сприймають наш Славень по-різному. Для мешканців Сходу багато слів Гімну є просто незрозумілими, не близькими, адже вони діалектні і притаманні більше Заходу. Адже сам Вербицький був уродженцем Лемківщини».
Пані-цьоця психолог, видно, рускоязична, коли вона тих слів не розуміє, бо автором слів був східняк Павло Чубинський, а не галичанин Вербицький. І нема в нашому гімні жодного слова, яке б не було літературним.
Але слухайте – чи то не напасть якась? Час від часу якійсь хулєрі свербить як не герб, то гімн. А вже читаю, жи їден такий мудрагель вважає, що й кольори нашого прапора треба поміняти, бо жовте має бути нагорі. Та ти, вуйку зацофаний! Ти певно прапора зі своїми кальсонами сплутав?
Некролог
Нагло, але здавна сподіваною смертю померла «Наша Україна-Народна Самооборона». Небіжечка, купаючись у ставку Коаліція, потонула в регіональному болоті.
Допомагаючи їй потонути, пішли разом з нею на дно партія «Вперед, Україно!», НРУ, УНП, УРП «Собор», партія ХДС, Європейська партія України, партія захисників Вітчизни...
Нехай з Богом спочивають.
Пам’ять про них навіки залишиться в наших печінках.
Автор: Винничук

Ника Турбина

О, как мы редко
Говорим друг другу
Надежные и нужные слова!
Поэтому найти
Так трудно друга,
Поэтому одна.
Так хочется добрей смотреть,
Хоть миг,
Но горло рвет
Злобливый коготь.
Так хочется
Обнять весь мир,
Но у ладони
Черный ноготь.
Так хочется
Дарить цветы -
Считаю потно мелочь.
Как хочется
Поджечь мосты
И позабыть,
Что надо делать.
(1983)

Я год хочу прожить.
Как миг.
Хочу я время
Превратить в минуту.
Хочу, хочу, хочу!
Но почему я вижу
В страхе вскинутые руки?
Я не хочу
Так быстро жить!
Кричит планета, задыхаясь.
Мой долог век,
И я стараюсь добро творить.
О, люди!
Я прошу забыть вражду
И помнить радость встречи.
Пусть реки зашумят
Прозрачною водой.
И добрый дождь пройдет
Пусть здесь,
Не стороной.
А миг?
Пусть будет
Миг рожденья,
А не смерти.

И горек моря аромат.
И краб ленивый у воды
Все пятится назад.
Босые ноги на песке,
Следы остались вдалеке.
Когда простор перед тобой
Такой певучий, голубой,
Не страшно быть
Самим собой.
(Италия 1985)



Гаданье
Гадают сейчас
На времени,
Карты ушли в историю.
Кому выпадает черная -
Бросают туда бомбу.
Не карты,
А люди раскинуты
На бедном
Земном шаре.
И каждый боится вытащить
Кровью залитые страны.
Как жаль, что я не гадалка,
Гадала бы
Только цветами
И радугой залечила
Земле
Нанесенные раны.
(1983)
Полынь-трава

Я - полынь-трава.
Горечь на губах,
Горечь на словах,
Я - полынь-трава.
И над степью стон
Ветром оглушен.
Тонок стебелек -
Переломлен он.
Болью рождена,
Горькая слеза
В землю упадет.
Я - полынь-трава.
(1982)

Відкритий лист Харківському міському голові Добкіну від С.Жадана

Сергій Жадан написав відкритий лист Харківському міському голові Михайлу Добкіну. Приводом стала ініціатива чиновника виключити літератора зі списку 29 осіб, відзначених творчими преміями міськвиконкому (премія ім. Чичибабіна).

Відкритий лист Харківському міському голові Михайлу Добкіну

Пане Добкін,

Останні тижні мене не було в місті, тому, на жаль, не мав змоги нормально відреагувати на ваше рішення щодо вручення муніципальної премії імені Бориса Чичибабіна. Аж ось повернувся додому, ознайомився з вашою позицією, і тепер не знаю що й думати. Ви пишете: «повинні життєвим прикладом показувати», «як потрібно робити і як не потрібно», і так далі. І все було б зрозуміло, але річ у тім, що в мене вже є почесна грамота з вашим підписом. Ви мабуть не пам’ятаєте, але я вам нагадаю – мені її дали позаминулого (2008-го) року під час книжкового фестивалю «Світ книги». Ви ще особисто мали її вручати, але чомусь не прийшли (можливо дельфінарій будували, не знаю). Нагородили ви мене тоді, цитую, «за багаторічну плідну працю, високий професіоналізм», але головне за «вагомий особистий внесок у розвиток і пропаганду вітчизняної книги та підвищення культурного рівня мешканців м. Харкова». Одним словом, буде нагода – обов’язково подивіться, там ще в слові «есеїст» зроблено дві помилки. І ось тепер я думаю – з чим же у вас проблеми: з пам’яттю чи все таки з моральними принципами, які дозволяють вам, залежно від політичної кон’юнктури, то говорити про пропаганду книги та плідну працю, а то боротись із поетами та «ессеістами» за допомогою залізної мітли адмінресурсу. Я розумію – у вас попереду вибори, вам потрібно в належний термін перетворити це населення на електорат, вам необхідно знову розколоти місто на два ворожих табори, щоби мати беззаперечну підтримку одного з них. Але все одно – страшенно незручно за ці ваші спроби впровадження в літературний простір Харкова чіткої партійної лінії та генерального художнього методу, базованих на певній політичній орієнтованості. Література не покликана обслуговувати ті чи інші партійні інтереси, шкода, що ви цього не розумієте. Найгірше навіть не те, що ви дозволяєте собі ділити поетів та «помаранчевих» та «біло-синіх», на лояльних та нелояльних, на «своїх» та «чужих». Найгірше, що всі ці політичні спекуляції відбуваються навколо премії імені Бориса Чичибабіна – харків’янина, котрий знав ціну владі та її культурним пріоритетам. Тому дякую вам, що все таки внесли ясність у це питання та розставили все на свої місця. Бо після вручення минулої грамоти могла виникнути підозра, що особисто вам справді подобається моя «ессеістика». Наступного разу навіть не пропонуйте. І загалом, з огляду на ваші методи формування культурного середовища в місті, радив би вам більше займатись усе таки дельфінами. З ними у вас виходить значно краще, аніж із поетами.

Сергій Жадан