Про менталітет Східної України

"Твердження про те, що Східна і Південна Україна - це яничари, москалі, запроданці, не патріоти - потребує обєктивного висвітлення. Треба знати реальну історію цієї частини України, щоб дати точний діагноз поведінки населення. Звертаю Вашу увагу на те, що окупація Московією Східної та південної України - це пекло, порівняно з окупацією Західної України Польщею, Австро-Угорщиною та іншими чужинцями. Усе національно свідоме населення Південно-Східної України від 1654 року системно знищувалося, асимілювалося, вивозилося. Мова забороняла-ся, культура глушилася, постійно продукувалася ненависть з боку російського народу супроти украї-нського. Усе це і багато іншого зробили свою чорну справу. Багато людей втратили свою національну ідентичність і нізвідки не отримували підтримки. В цю частину України системно сотнями років заво-зилися російські люди, їм надалися кращі життєві умови, керівні посади.Українці в цій частині України перебували сотнями років рабами. Тепер звертаю Вашу увагу на центральний момент - Царська Росія не змогла знищити український дух у населення.Тут народився український націоналізм.
І коли владу захопили більшовики, вони ужахнулися від українського спротиву. Тоді Ленін розпочав систему ліквідації української нації фізично. Так був організований перший коомуністичний голодомор 1921-1923 років, який забрав життя 2 млн українців. Роботу Леніна продовжив Сталін, створивши голодомор 1931-1933 років, який забрав життя 15 млн життів та плюс тих, що мали народитися від померлих, а це ще 7 млн. (15+7=23). Це дві з половиною Західної України. Додайте до цього голодомор 1946-1947 років - 2 млн життів.
Українське населення було позбавлене своєї провідної еліти.Населення без еліти - заляканий натовп.
Про себе скажу коротко. Наша сімя під час голодомору 1931-1933 р. складалася з 5 осіб: четверо дорослих і один малюк - Ваня. Це я. Сімя вирішила: за всяку ціну врятувати Ваню. Врятували. І цей Ваня з дитинства чітко усвідомив, що колгоспи, совіти - ворог українського селянства, тобто - нації.
Решту читайте у книжках. Я весь там. З щирою повагою І.Белебеха.19.01.2014.Харків."

Сім етнографічних чудес України

13.05.2014
Олександр Демченко, для УП.Життя

Можливо, це невчасна стаття. Можливо, не на часі розповідати про диковинки під час війни. Однак вона по-своєму актуальна.
Україна колись мала надзвичайно багатий етнічний рельєф, та 20 століття нещадно його розрівняло. Політикою СРСР було насадження одноманітності, але на цьому одноманітному тлі зараз з'являються паростки місцевих, міських та регіональних культур. Своє обличчя з'явилося в, здавалося б, типового пострадянського індустріального Дніпропетровська, у Харкова, в Одеси...
Водночас регіональні відмінності стали болючою темою. До певної міри те, що ми переживаємо – це боротьба нової культури гармонії в різноманітті з радянською монокультурою.
Через культивування одноманітності ми не так уже й багато знаємо про те, які ми? Що є особливого в подолянах, що найкраще виходить у культурі чернігівців-сіверян, та як ми можемо діяти разом?
Тож складання списків див – це спосіб дізнатися трохи більше про себе.